У Сінгапурі володіти авто - розкіш, а не необхідність

·Xataka
У Сінгапурі володіти авто - розкіш, а не необхідність

У Сінгапурі володіти автомобілем є розкішшю, а не практичною необхідністю через високі ціни на сертифікати власності. Це призводить до того, що лише 11 автомобілів припадає на 100 мешканців.

Що сталося

У Сінгапурі власники автомобілів платять величезні суми грошей тільки за право володіти транспортним засобом. Це робить автомобіль розкішшю, а не необхідністю, особливо для звичайних громадян.

Подробиці

Система сертифікатів власності (COE) була введена в 1990 році для контролю заторів та забруднення повітря. Ці сертифікати можуть коштувати до 84 000 доларів, що піднімає ціну звичайних автомобілів до рівня суперкаров. Наприклад, у 2020 році один із мешканців Сінгапуру заплатив 24 000 доларів за KIA Forte з пробігом, щоб підтримати свій професійний імідж. У 2026 році ціни на COE перевищують 100 000 доларів тільки за право їздити протягом десяти років.

Подробиці

Через ефективну систему громадського транспорту та доступність транспортних додатків, таких як Grab, мешканці Сінгапуру не мають особливої необхідності у власному автомобілі. Це призвело до того, що в Сінгапурі лише 11 автомобілів припадає на 100 мешканців, що значно менше, ніж у США чи Італії. Крім того, уряд обмежує кількість сертифікатів власності, що ще більше підвищує ціни.

Що це означає

Для мешканців Сінгапуру це означає, що володіти автомобілем є розкішшю, яку можуть дозволити собі тільки найбагатші громадяни. Для сімей із середнім рівнем доходу автомобіль стає важким фінансовим тягарем, який змушує їх скорочувати витрати на інші потреби. Таким чином, у Сінгапурі автомобіль є не стільки засобом пересування, скільки показником статусу власника.